Василіянський Чин Св. Йосафата у ПортугаліїХАРКІВ – ОЧИМА ПОРТУГАЛЬЦЯ
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини ЧСВВ
- Опубліковано: Понеділок, 10 листопада 2014, 21:43
- Перегляди: 4982
"Ніщо не може бути вічним, думаємо ми, але є моменти які зупиняються і повільно пливуть в невблаганному русі часу".
(Жозе Сарамаго. Нобелівський лаурят в галузі літератури 1998 року)
8 листопада в приміщенні української суботньої школи «Дивосвіт» пройшла презентація книги молодого талановитого португальського письменника Жозе Карлоша Масімо - "Назавжди Харьків".
В перші роки, коли українці масово почали прибувати до Португалії в пошуках праці, португальці дуже мало знали про Україну, про її звичаї та культуру. Складалася подвійна трудність адаптації у новій іншомовній країні. З одного боку, українці у своїй більшості не володіли португальською, з іншого – португальці сприймали Україну, як частину СРСР з її стереотипами і закритістю.
Пройшли роки, і українці своєю наполеглевістю, своєю працьовитістю частково змінили ставлення португальців до України. Але, тільки на побутовому рівні, важко пояснити душу народу. А головне, в її історичному розрізі. Росію знають через Достоєвского, Толстого, видання яких, португальською можна знайти в більшості книгарень. Українських перекладів на сьому, найпоширенішу мову світу важко знайти навіть в бібліотеках. Зрозуміти ментальність народу без ознайомлення з її літературатурою неможливо в повній мірі.
І поки Україна вже 23 роки переділює неділиме забувши про популяризацію себе в світі, португальці самі починають відкривати наш менталітет, наші традиції, інтерпретуючи їх через призму свого світогляду.
Побачити себе зі сторони, не тільки цікаво, але й необхідно. Особливо в умовах, коли війна за Батьківщину ведеться не тільки на лінії вогню, але й на інформаційному рівні кожного українця.
Роман "Назавжди Харьків" розкриває і описує вічне питання стосунків між старшим і новим поколіннями: між минулим і сьогоденням. Через символічні образи Жозе Карлуш показую проблему співіснування двох цивілізацій в одній країні – радянської та вільної.
В образі персонажу, під символічним іменем Ленін, автор уособлює старше покоління - народжене і сформоване в епоху тоталітарного комунізму і диктатури, яке не взмозі сприйняти нічого нового і ще живе ідеалами минулого. В образі Курта, онука Леніна, автор малює нове покоління, яке незважаючи на падіння і перепони продовжує шукати свій шлях в реальному сьогоденні.Сюжетною ниткою твору є їхня зустріч після великої розлуки. Старання налагодити стосунки, злам стереотипів з обох сторін і взаємний пошук компромісів у їхніх відносинах. Також вражає спроба молодого португальського письменника дивлячись на будівлі, на вулиці, на краєвиди Харьківа, перенесення в часи Другої світової війни і його уява та опис кровопролитних боїв на цих теренах.
В загальному книга пронизана великою шаною і любов'ю до Україні і до її народу. Це було відмічено і в обговореннях на презентації книги в школі «Дивосвіт», де крім учнів, вчителів та представників української громади, були також присутні: священик УГКЦ о. Микола Ярема, ЧСВВ, дипломат Посольства України в Португалії Кузнєцова Вікторія, помічник Вищого Комісара з міграційних питань – Сюзання Антунеш та голова Спілки українців у Португалії – Павло Садоха.
На завершення презентації, після цікавих дискусій і подяки за книгу від української громади, автор оголосив про свій намір продовжити роман, відвідавши ще раз Україну після переможного завершення війни і вигнання російських окупантів.
Радимо всім, українцям, що володіють португальською мовою, прочитати цей твір молодого і талановитого португальського письменника Жоао Карлоша Масіму.
Ярослав Шевчишин
